ДАВУ́ЧИЙ, А, Е.
Даву́чий, а, е. (Отъ давити).
1) Терпкій (о вкусѣ).
2) Удушливый. Давучий чад. Конст. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 356.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ДАВУ́ЧКА, КИ, →← ДАВОНУ́ТИ, НУ́, НЕ́Ш,